МАО
Науково-дослідний інститут
Миколаївська астрономічна обсерваторія


Міністерство освіти і науки
right
Русский English Українська
   
2010-11-18 12:29:51

13 червня 1912 рiку цар Микола II пiдписав законопроект про заснування астрономiчних вiддiлень Пулкiвської обсерваторiї в Семеiзi i в Миколаєвi. I починаючи з 1 липня 1912 Миколаївська морська астрономiчна обсерваторiя перетворилась в Миколаївський вiддiл Головної Астрономiчної обсерваторiї в Пулковi. Одночасно для Миколаївського вiддiлення були затвердженi 4 посади: один старший астроном, один ад`юнкт-астроном, один астроном обчислювач i один механiк. I на посаду завiдуючого Миколаївським вiддiленням був призначений старший астроном Б.П.Остащенко-Кудрявцев. А на оснащення вiддiлень в Семеiзi i Миколаєвi було видiлено 310000 карбованцiв.

Новий завiдувач обсерваторiї в Миколаєвi Борис Павлович Остащенко -Кудрявцев (1876-1956рр.) народився в Санкт-Петербурзi в родинi архiтектора. Будучи студентом Петербурзького унiверсiтету приймав участь в дослiдженнях Курської магнiтної аномалiї. Закiнчив Унiверситет з дипломом I-го ступеню i в 1898р. почав працювати в Пулкiвськiй обсерваторiї на посадi позаштатного астронома.

В 1899 році він виконував магнітні та астрономічні спостереження на криголамі "Єрмак" пiд час плавання в полярних морях. В 1900 роцi приймав участь в градусних вимiрюваннях на о. Шпiцберген. В 1900-1902рр. Б.П.Остащенко-Кудрявцев спостерiгав на вертикальному крузi в Одесi. Обробка цих спостережень показала, що вертикальний круг Репсольда має скритий дефект, який породжує дуже великi систематичнi похибки в результатах спостережень. За аналiз цих спостережень Б.П.Остащенко-Кудрявцев в 1907 роцi одержав вiд Росiйського Географiчного Товариства премiю. А за сумлiнне ставлення до роботи i достягнутi успiхи його нагородили орденом Станiслава I-го ступеня в 1903 роцi i орденом Анни II-ступеню у 1913 роцi.

В кiнцi 1912 року Б.П.Остащенко-Кудрявцев приступив до будiвництва астрономiчного павiльона для меридiанних iнструментiв, якому вiн придав форму лежачого напiвцилiндра с подвiйними стiнами, обшитими гофрованим залiзом. Павiльон роздiлений суцiльною перегородкою на двi однаковi половини. Одна - для розмiщення пасажного iнструменту Фрейберга-Кондратьєва, а друга - для вертикального круга Репсольда. Довжина кожної половини вздовж меридиана дорiвнює 5.3 метра, вздовж першого вертикала - 4.6 м i висота в центрi 4.2 метра.

В 1899 роцi вiн виконував магнiтнi i астрономiчнi спостереження на криголамi службових прiмiщеннях обсерваторiї. Iз астрономiчного павiльону меридiанного круга Ертеля, який розмiщувався у схiдному крилi Обсерваторiї, була зроблена велика кiмната для органiзацiї там обчислювальних робiт. Для чого меридiональнi люки в стiнах павiльону були замурованi а в стелi вони були ще i накритi спаяними мiж собою товстими металевими листами iз свинцю. Пiдлога застелена паркетом, стiни заштукатуренi, проведено електричне освiтлення.

В новому астрономiчному павiльонi були встановленi пасажний iнструмент Фрейберга-Кондратьєва i вертикальний круг Репсольда, якi перед цим перебували у Пулковi, куди їх завезли з Одеси для дослiджень i деяких переробок. Серед останнiх найголовнiйшою для вертикального круга була замiна об`єктива, яка супроводжувалася i переробкою його оправи, так як фокусна вiддаль нового об`єктиву була дещо коротшою. А на пасажному iнструментi пулкiвський механiк Мессер пересунув на 15 мм робочi мiсця цапф горизонтальної осi, в зв`язку з чим мусив зблизити i нiжки накладної поземицi.

I крiм того, до центральноі частини цилiндрiв горизонтальної осi вiн прикріпив ще одну тонкостiнну трубу з дюралюмiну, дiаметр якої був на 22мм бiльшим за дiаметр труби телескопу, що забезпечувало останнiй захист вiд радiацiї i вiтру. До цiєї захисної труби Мессер прикрiпив ще прилад з сiтками перед об`єктивом, за допомогою яких можна було зменьшувати яскравiсть зображень зiрок в полi зору. Вiн же i прислав окулярний мiкрометр пасажного iнструменту, який перед тим був вiдправлений до Репсольда для чистки.

Зоряний годинник Рiфлер 12 також вiдправлявся в Мюнхен до Рiфлера для замiни контактного колеса на таке, що можна було за його допомогою зсiнхронiзувати з цим годинником любий другий. Цей годинник був поставлений в однiй iз кiмнат пiдвального примiщення Обсерваторiї. Офiцiйне вiдкриття Миколаївського вiддiлу Головної астрономiчної обсерваторiї в Пулковi вiдбулося 23 вересня 1913 року. В цей момент всi ремонтнi роботи на обсерваторiї були вже закiнченi, а пасажний iнструмент i вертикальний круг стояли в своїх павiльонах, виблискуючи чистотою. Урочисту церемонiю вiдкривсвоєю промовою директор Пулкiвської обсерваторiї академiк О.А.Баклунд. Спiвав хор матросiв. Астрономи Б.П.Остащенко-Кудрявцев i П.I.Яшнов, який займав посаду адьюнкт-астронома i збирався спостерiгати на пасажному iнструментi, показували гостям iнструменти i давали вiдповiднi пояснення. Пiсля цього академiк О.А.Баклунд запросив гостей до столу в круглу залу обсерваторiї, де було виголошено багато тостiв, привiтань i добрих побажань. Говорили i про великi перспективи розвитку в Миколаєвi астрофотографiчних спостережень, для органiзацiї яких iмператор 12 липня 1912 року вже затвердив законопроект Державної Ради про видiлення коштiв на придбання 32 дюймового рефрактора для Миколаївскої обсерваторiї. I цей, найбiльший в Европi рефрактор, а також метровий рефлектор для Сiмеiзського вiддiлу ГАО, тодi вже були замовленi англiйскiй фiрмi Говарда Гребба в мiстi Дублiнi. Там же замовля-ться рухома баня для павiльону рефрактора а також пiдлога, яку можна пiднiмати i опускати для забезпечення комфортних умов пiд час спостережень.

Першi визначення положень небесних свiтил абсолютними методами, якi були виконанi в Миколаївському вiддiлi ГАО, були зробленi для забезпечення фундаментальними зiрками Мiжнародну програму по фотографуванню неба. В цiй кооперативнiй роботi тодi вже приймали участь мерiдiаннi iнструменти 7 обсерваторiй в пiвнiчнiй i одної обсерваторiї в пiвденнiй пiвкулi (Мис Доброї Надiї).

В програму спостережень для Миколаївських iнструментiв були включенi всi 1426 зiрок, якi спостерiгались на пулкiвських iнструментах i додатково ще 478 зiрок в зонi мiж -10o i -30o схилень.

В 1914 роцi в Миколаєвi розпочалися роботи i по астрофотографiї. I.А.Балановський привiз iз Пулкова 6-дюймовий рефрактор i встановив його в астрономiчному павiльонi бувшого 9-дюймового рефрактора Морської обсерваторiї. Змонтував на ньому фотометр Цельнера i камеру з об`єктивом Цейса (D=75мм, F=49см) i розпочав спостереження (22 жовтня 1914р.) змiн яскравостi зiрок в зоряних скупченнях h i c Персея а також других змiнних зiрок.

На початку весни 1914 року Б.П.Осташенко-Кудрявцев розпочав будiвництво ще одного нового будинку на двi квартири. Одна для сiм`ї астронома, а друга для механiка. В останнiй було зроблено i примiщення для станкiв механiчної майстернi. Будували тодi швидко i новий будинок був готовий вже 25 червня 1914р.

Початок був чудовим. У людей була надiя i вони сумлiнно працювали. Але "державнi мужi" незабаром розв`язали нову вiйну. Народ мусив працювати на цю вiйну i знайти робiтникiв для будiвництва астрономiчного павiльону 32 дюймового рефрактора Б.П.Остащенко-Кудрявцев вже не змiг.

Не набагато кращою була ситуацiя i в Англiї. Iз листа Г.Гребба директору Пулкiвської обсерваторiї вiдомо, що в листопадi 1913 року робота над банею i об`єктивом 32 дюймового рефрактора перебувала в початковiй стадiї. Баню рефрактора Г.Гребб мав намiр прислати в другiй половiнi 1914 року, а об`єктив в 1915 роцi. Нажаль, здiйснити цi намiри Г.Гребб не змiг. Вiйна надовго перервала контакти з його фiрмою. Тiльки в 1920 роцi вдалось вияснити, що роботи по рефрактору для Миколаєва i рефлектору для Сiмеiзу все ще не закiнченi i для їх закiнчення фiрмi треба додатково доплатити 24282 фунта стерлiнгiв. Ця сума була надiслана Г.Греббу в 1922 роцi i в 1925 роцi рефлектор вiн привiз в Семеiз. Туди була перевезена i баня для миколаївського рефрактора. Але з об`єктивом рефрактора дiла пiшли значно гiрше. В груднi 1923 року в Англiї перебував академiк А.А.Білопольський, який домовився з Г.Греббом, що замiсть замовленного 32-дюймового об`єктиву фiрма придба- 41-дюймовий. На жаль з цiєю задачею фiрма не справилася i новий фотографiчний 32-дюймовий об`єктив для рефрактора в Миколаєвi був виготовлений в 1939 роцi Державним оптичним iнститутом в Ленiнградi. Але встановити його до початку Великої Вiтчизняної Вiйни 1941-1945рр. так i не встигли. Зараз цей об`єктив зберiгається в музеї Пулкiвської обсерваторiї, а баня 32-дюймового рефрактора в Сiмеiзi i всi механiчнi деталi його конструкцiї в Ленiнградi загинули пiд час окупацiї Криму i блокади Ленiнграда.

В першi роки Свiтової Вiйни 1914-1918рр. iнтенсивнi спостереження небесних свiтил виконувались тiльки на пасажному iнструментi (П.I.Яншов) i на вертикальному крузi (Б.П.Остащенко -Кудрявцев). Значно повiльнiше йшов процес налагоджень фотографо-фотометричних спостережень на 6-дюймовому рефракторi (I.А.Балановський) та спостережень за коливаннями горизонтальних маятникiв (П.I.Яшнов). Бiльш того I.А.Балановський i П.I.Яшнов пiсля Лютневої революцiї 1917р. зразу ж покинули Миколаївську обсерваторiю i повернулись в Пулково.

На мiсце I.А.Балановського Пулкiвська обсерваторiя нiкого не прислала i регулярнi спостереження на 6-дюймовому рефракторi бiльш не проводилися. А для продовження спостережень на пасажному iнструментi замiсть П.I.Яшнова в липнi 1917 року приїхав Микола Володимирович Цiммерман.

В берeзнi 1918 року ряд спостережень М.В.Цiммермана на пасажному iнструментi був перерваний пожежою в павiльонi цього iнструменту. Пожежа знищила дерев`яну пiдлогу, обшивку стовпiв iнструмента та лiнз мiр i протисонячну захисну ширму; лопнула трубка накладної поземицi i дала трiщину лiнза пiвденної мiри. Цi пошкодження вдалося виправити тiльки через рiк i в березнi 1919 року М.Н.Цiммерман змiг продовжити свiй ряд спостережень. Але вони вже велись в умовах Громадянської вiйни; робота мiської електричної станцiї часто призупинялась, приходилось освiтлювати павiльон i iнструмент маловольтовими лампочками вiд гальванiчних батарей. В цей же рiк закiнчилась паперова стрiчка, на якiй записувались моменти проходжень зiрок через меридiан, прийшлось записувати їх на протилежнiй сторонi стрiчок. Цi умови покращились тiльки пiсля закiнчення Громадянської вiйни. Але родиннi справи у М.В.Цiммермана змiнилися i в 1922 роцi вiн переїхав в Одесу. А для закiнчення спостережень прямих пiднесень на пасажному iнструментi для Каталогу 1915.0 вiн приїздив в Миколаїв ще два рази. Перший раз восени 1923 року i другий - весною 1924 року.

Спостереження на вертикальному крузi Репсольда в 1914-1917рр. виконував Б.П.Остащенко-Кудрявцев, до якого в липнi 1918 року при-днався Б.К.Заліський i вони спостерiгали вдвох, регулярно змiнюючись через день. В 1919 та 1920 роках переважну кiлькiсть спостережень зробив В.К.Заліський.

В.К.Заліський, колишній пулкiвський астроном, приїхав до Миколаєва з фронту пiсля пiдписання мирного договору з Нiмеччиною. Пiд його керiвництвом влiтку 1919 року А.I.Бабурський оволодiв методами диференцiальних спостережень на 6-дюймовому рефракторi Мерца; а взимку 1919р., та в першiй половинi 1920 року Г.К.Цiммерман пройшов у нього повний курс практичної астрономiї i грунтовно познайомився з методами абсолютних спостережень схилень небесних тiл на вертикальному крузi Репсольда. З цих двох Г.К.Цiммерман зостався працювати на Миколаївськiй обсерваторiї iсвоєю роботою в подальшому зробив внесок в скарбницю наукових знань.

Засвоєю нацiональнiстю Б.К.Заліський був поляком, за що пiд час вiйни з бiлополяками в 1920 роцi вiн був iнтернований i вiдпущений iз табору лише в кiнцi 1920 року. Не важко зрозумiти, що такий стан речей задовольнити Б.К.Залєського не мiг i вiн, незважаючи на те, що для закiнчення спостережень Каталогу 1915.0 треба було зробити всього лише кiлька сотень спостережень зiрок, залишив Миколаїв i переїхав якомога ближче до кордону з Польщею, який i нелегально перейшов в 1921 роцi разом iзсвоєю родиною.

Пiсля вiд`їзду Б.К.Залєського спостережень на вертикальному крузi для Каталогу 1915.0 бiльше вже не проводилось. Матерiальне становище обсерваторiї було дуже важким. I колегiя астрономiв, яка керувала роботою обсерваторiї вже з 12 травня 1919 року, вирiшила додаткових спостережень на вертикальному крузi не робити.

В роки Громадянської вiйни Миколаївська обсерваторiя була вiдрiзана вiд Пулкова i нiякої допомоги вiд неї не мала. 17 березня 1918 року нiмецькi вiйска, за домовленiстю з Цетральною Радою, ввiйшли в м.Миколаїв. Вони вiдразу побачили, що з територiї Обсерваторiї можна спостерiгати за життям всього мiста, розмiстили тут свiй штаб i розставили озброєну охорону. Тiльки через рiк 15 березня 1919 року вони залишили Миколаїв i передали його грецьким i французьким вiйскам, до яких 2 квiтня приєднались ще i денiкiнцi. Пiзнiше Миколаїв захоплювали ще i григорiвцi, махновцi, матроськi загони i навiть банда якоїсь Варвари. Шiсть разiв територiя Обсерваторiї попадала в зону бойових дiй. Велика кiлькiсть гарматних снарядiв розiрвалась на територiї але в астрономiчнi павiльони вони не влучили i головнi iнструменти обсерваторiї вцiлiли всi. Правду кажуть, що не бува- лиха без добра. Всi цi озброєнi загони, так чи iнакше розташовуючись на Астрономiчнiй обсерваторiї, мусили охороняти її. А значно гiршими для обсерваторiї були часи безвладдя, коли однi вже пiшли а другi ще не прийшли. Якраз в цi часи, змученi негараздами, мирнi мешканцi накидались на обсерваторський парк, в наслiдок чого зостались дерева тiльки бiля самих будинкiв а всi iншi були зрубанi на дрова.

На протязi 1919 року в Миколаєвi тричi встановлювалась радянська влада i тiльки 1 лютого 1920 року вона закрiпилась остаточно. Проте регулярних зв`язкiв з Пулкiвською обсерваторiєю довго ще не було i фiнансування дiяльностi обсерваторiї приходилось "вибивати" всякими правдами i неправдами у мiсцевих влад. А оскiльки цi мiсцевi влади необхiдних коштiв самi не мали, то їхня допомога, майже завжди, була мiзерною. Такий важкий стан продовжувався i в першi роки пiсля Громадянської вiйни. Iз астрономiв на обсерваторiї залишився один тiльки Б.П.Остащенко-Кудрявцев. В 1923 роцi вiн втратив надiю на покращення ситуацiї i переїхав в Харкiв, тодiшню столицю України. Замiсть Б.П.Осташенка-Кудрявцева на посаду керiвника Миколаївського вiддiлу ГАО 29 вересня був призначений пулкiвський астроном Л.I.Семенов.

Леонiд Iванович Семенов (1878-1965) народився в Самарськiй губернiї в родинi канцелярського службовця. В 1897 закiнчив Самарське реальне училище i в 1904р. поступив на фiзико-математичний факультет Страсбургського унiверситету. В 1908 роцi закiнчив цей унiверситет i почав працювати на Пулкiвськiй обсерваторiї. В 1911 роцi, пiсля складання екзаменiв та захисту дисертацiї на тему "Зенiтнi зiрки в Пулковi", йому присудили в Страсбургському унiверситетi вчений ступiнь доктора фiлософiї природничих наук.

В Пулковi Л.I.Семенов вiв спостереження на зенiт-телескопi, великому вертикальному крузi Ертеля i на великому пасажному iнструментi Ертеля. Тут вiн познайомився зiсвоєю майбутньою дружиною Таїсiєю Iванiвною - сестрою вiдомого пулкiвського астронома О.С.Васильєва. Його дружина народилась в Миколаєвi, любила це мiсто, хотiла сюди повернутись i, звiсна рiч, як i всi жiнки, коли вони чогось бажають, зумiла умовити свого чоловiка переїхати в Миколаїв.

Про стан Миколаївського вiддiлу ГАО в першi днi свого керування обсерваторiєю Л.I.Семенов пише: "Благодаря полному отсутствию кредитов на ремонт и черезвычайно скудным ассигнованиям на научную и хозяйственные части, Николаевское отделение пришло в сильный упадок. Здания стоят ободранными, потолок в библиотеке совсем провалился и через широкие щели в нем видно небо; исковерканные бурей в 1921 году люки в башне рефрактора не закрывались; в зале Главного здания потолок во многих местах протекал, благодаря чему от сырости обои отставали от стен, а провода электрического освещения часто давали короткие соединения; купол малой башни был совсем сорван бурей в 1921г. и лежал разбитый вдребезги; общее финансирование отделения было настолько расстроено, что накопился крупный долг за воду и электричество, топливо не на что было купить ..." (Арх. обс.). Л.I.Семенов всi свої сили спрямував на вiдродження обсерваторiї. I оскiльки фiнансування, що надсилалось Пулкiвською обсерваторiєю, забезпечувало тiльки заробiтню платню працiвникам обсерваторiї, вiн звернувся за допомогою в Миколаївську мiську управу i в Наркомпрос України. У перших вiн попросив зменшити величину розцiнок на воду i електроенергiю, а у других - видiлити кошти на ремонтнi роботи i забезпечення господарських потреб. Обидвi цi установи пiшли назустрiч Обсерваторiї, Мiська управа зменшила розцiнки а Наркомпрос почав регулярно надсилати кошти для господарчих потреб. Все це дало можливiсть швидко вiдремонтувати люки в павiльонi 6 дюймового рефрактора i повнiстю забезпечити спостереження М.В.Цiмермана на пасажному iнструментi в жовтнi 1923 року i весною 1924р. а також вiдновити визначення часу, якi робив Л.I.Семенов для потреб обсерваторiї i установ м.Миколаєва.

В 1924-1925рр. Л.I.Семенову вдалось вiдремонтувати Головне примiщення обсерваторiї i будинки адюнкт-астрономiв, запалити вогонь в печi повiтряного опалення, яке перед тим не працювало протягом кiлькох рокiв, вiдремонтувати всю електричну мережу обсерваторiї, розрахуватися з усiма боргами, пiдключитися до телефонної мережi мiста i таке iнше. Життя поступово налагоджувалось. В вереснi 1924 року для забазпечення спостережень на вертикальному крузi Репсольда на посаду адюнкт-астронома був зарахований Г.К.Цiммерман, який перед цим протягом богатьох рокiв вже працював на обсерваторiї головним облiковцем i пройшов школу спостережень на вертикальному крузi пiд керiвництвом Б.К.Залєського. Герман Карлович активно пiдключився до ремонтних робiт на вертикальному крузi, в ходi яких механiком обсерваторiї Г.А.Фрейбергом-Кондратьєвим були зробленi на цьому iнструментi такi змiни:

1. Було усунуте тертя мiж головкою гвинта в обiймищi противаги телескопа i шпицями круга, яке мало мiсце пiд час обертання круга;

2. Кронову i флiнтову лiнзи об`єктиву, що стояли в неправильному порядку (кронглас - всерединi, флiнтглас - зовнi) помiняли мiсцями;

3. Тому що така перестановка зменшила фокусну вiддаль, прийшлось вкоротити оправу об`єктиву й для збереження рiвноваги труби зменшити противагу на окулярному кiнцi труби телескопу.

Можна було думати, що зробленi змiни в конструкцiї вертикального круга викличуть якiснi змiни в його так званiй "Системi iнструменту", яка, до речi, давно вже привернула до себе увагу багатьох астрономiв своєю непомiрно великою величиною i була предметом рiзноманiтних гiпотез. Тому Г.К.Цiммерман попробував пролити додаткове свiтло на цю таємничу проблему i в 1925-1927рр. виконав на цьому вертикальному крузi ряд спостережень зiрок по спецiально складанiй програмi. Результати спостережень були опубликованi ним у видi Каталога абсолютних схилень 172 зiрок для Епохи 1925.0 (Nik 25). Проте вони показали що Nik 25 вiдхиля-ться вiд фундаментального каталогу практично так само, як i каталоги, одержанi на цьому вертикальному крузi в Одесi для Епох 1900.0 та 1910.0. Таким чином, iнтрига збереглася. 26 квiтня 1926 року Миколаївський вiддiл Пулкiвської обсерваторii, за домовленiстю мiж Урядами України i Росiйської Федерацiї, був переданий у пiдпорядкування Наркомпросу України. Оскiльки Л.I.Семенов пiдкоритись цим змiнам не захотiв, то Наркомпрос звiльнив його з роботи i на посаду директора Миколаївської астрономiчної обсерваторiї (МАО) призначив Г.К.Цiммермана. Але незабаром Наркомпрос України i дирекцiя Пулковської обсерваторiї уклали мiж собою угоду, згiдно з якою Пулкiвська обсерваторiя взяла на себе обов`язки по керiвництву науковою роботою Миколаївської обсерваторiї i рекомендацiях наукових кадрiв для цiєї роботи, а Наркомпрос, в разi згоди з цими рекомендацiями, буде фiнансувати роботу обсерваторiї. Зразу ж пiсля укладання цiєї угоди, Вчена рада Пулкiвської обсерваторiї рекомендувала Наркомпросу збiльшитi штат МАО на двi одиницi i на посаду директора призначити Л.I.Семенова. Наркомпрос погодився i своїм наказом вiд 15 серпня 1926 року на посаду директора МАО призначив Л.I.Семенова.

Треба вiдзначити, що нове керiвництво чуйно ставилось до наукових потреб обсерваторiї. В 1927 роцi обсерваторiя змогла вiдправити в Нiмеччину горизонтальну вiсь пасажного iнструменту Фрейберга-Кондартьєва для замiни цапф; в 1928р. iз Нiмеччини МАО одержала прецезiйний станок для своєї механiчної майстернi, а також зоряний годинник Рiфлер 519; в 1930 роцi обсерваторiя купила у фiрми Асканiя Верке прекрасний перекладний пасажний iнструмент (дiаметр об`єктива 90 мм), а також хронограф i нормальний ртутний барометр вiд Фюса; в 1932 роцi купила в Англiї зоряний годинник ШОРТ 35 з вiльним маятником, варiацiї добового ходу якого не перевершували 0.002 частинок секунди. Цей годинник довгий час був найкращим в СРСР.

В 1927 роцi на посаду астрономаєспостерiгача МАО Вчена рада Пулкiвської обсерваторiї вибрала Т.С.Семенову (1884-1958рр.), якiй пiсля затвердження її кандидатури Колегiєю Наркомпросу України, було доручено органiзувати Службу часу на МАО. Подальша робота Т.С.Семенової на цiй посадi засвiдчила, що вибiр цей був дуже вдалим. Миколаївська Служба часу по точностi своїх спостережень, дякуючи старанням Т.С.Семенової, багато рокiв була однiєю з найкращих в СРСР. 1 сiчня 1929 року на посаду старшого астронома МАО був зарахований пулкiвський астроном I.Н.Яз-в (1895-1955). Разом з Л.I.Семеновим вони розпочали спостереження на пассажному iнструментi Фрейберга-Кондратьєва по визначенню абсолютних пiднесень 694 зiрок для каталога Niк 30. А на вертикальному крузi спостереження схилень для цього Каталогу робив Г.К.Цiммерман. Одночасно iз спостереженнями зiрок на обох iнструментах регулярно спостерiгались Сонце, Меркурiй i Венера. Програмою передбачалось одержати для кожної зiрки 16 спостережень на пасажному iнструментi i 8 на вертикальному крузi. В березнi 1934 року I.М.Язев, незакiнчивший свiй ряд спостережень, залишив роботу i перейшов в Полтавську гравiметричну обсерваторiю. Л.I.Семенов закiнчив спостереження для каталогу в 1935 роцi, а Г.К.Цiммерман в 1936 роцi.

З другого лютого 1935 року Миколаївська астрономiчна обсерваторiя була включена в мережу наукових установ Академiї наук СРСР i стала Миколаївським вiддiлом Головної астрономiчної обсерваторiї Академiї Наук СРСР в Пулковi.

В травнi 1935 року Миколаївський вiддiл ГАО АН СРСР взяв участь в кооперативнiй роботi 5 обсерваторiй по визначенням координат 1382 так званих "геодезичних зiрок". Прямi пiднесення спостерiгались Л.I.Семеновим та Т.С.Семеновою на перекладному пассажному iнструментi Асканiя-Верке, а схилення на вертикальному крузi Репсольда спостерегав Г.К.Цiммерман. Результи спостережень в 1939 роцi були надiсланi в Пулково М.В.Цiммерману, який об`єднав спостереження цих обсерваторiй i одержав зведений Каталог положень 2957 яскравих зiрок зi схиленням вiд -10° до +90°. Цей каталог широко використовувався геодезистами Радянського Союзу, а також Службами часу на багатьох обсерваторiях.

З травня мiсяця 1938 року по серпень 1941 на посадi старшого астронома Миколаївського вiддiлу ГАО АН СРСР працював М.Н.Стоiлов. Вiн налагодив високоточний регулярний прийом ритмiчних радiосигналiв точного часу англiйських, нiмецьких та радянських радiостанцiй. А це вкупi з високоточним визначенням мiсцевого зоряного часу на пасажному iнструментi Асканiя-Верке, яким Т.С.Семенова забезпечувала обсерваторiю вже давно,переводило Миколаївську службу часу в розряд першокласних, в результатi чого її було включено в Об`єднану мережу служби часу Радянського Союзу.

Перед початком Вiтчизняної вiйни в Миколаївському вiддiлi ГАО активнi спостереження виконувались на пассажному iнструментi Фрейберга-Кондратьєва - Л.I.Семеновим i на вертикальному крузi Репсольда - Г.К.Цiммерманом. Перший в лютому 1939 року разпочав спостереження абсолютним методом прямих пiднесень 571 додаткових до FK-3 зiрок в зонi схилень вiд -30о до +80о. А другий - в кiнцi 1939 року розпочав спостереження абсолютних схилень 587 зiрок в зонi схилень вiд -33о до +80о.

Пiд час вiйни в зв`язку з вимогами по затемненню мiсцевостi, спостереження небесних свiтил в нiчний час не проводились. Фронт наближався i миколаївськi астрономи почали готуватись до евакуацii в м.Ташкент.

5 серпня 1941 року директор обсерваторiї професор Л.I.Семенов звернувся за допомогою до секретаря мiськкому Комунистичної партiї, який сказав, що розпоряджень на евакуацiю мiсцева влада поки що не одержувала, але готуватись до неї треба всiм. 11 серпня на обсерваторiю прийшов Секретар Виконкому Центрального району м.Миколаїва i сказав, що о 6 годинi ранку 12 серпня на обсерваторiю прибуде автотранспорт за iнструментами i людьми. Але 12 серпня нiхто на обсерваторiю так i не приїхав. Нiмцi були зовсiм близько. 13-го серпня у виконкомi не було вже нiкого i в мiстi розпоряджались вiйсковi, якi питаннями евакуацiї голову собi сушити не могли. 16 серпня нiмцi появились на обсерваторiї. Настав час великого горя, тяжких випробувань i вiдчаю.

Т.С.Семенова, не маючи нiяких вiдомостей вiд свого сина -фронтовика, який, як потiм вияснилось, пропав без вiстi, i вiд дочки, яка зумiла евакуюватись, не витримала нервового напруження i втратила розум. Вона бiгала по територiї обсерваторiї i весь час шукала i кликала свою доню. З великими труднощами її здоров`я удалось поправити.

Дуже важка доля випала i Герману Карловичу Цiммерману, дружина якого за нацiональнiстю була жидiвкою, а по законам "Нового порядку" її, а також її дiтей фашисти повиннi були знищiти. Г.К.Цiммерману, нiмцю за нацiональнiстю, всякими правдами i неправдами довгий час вдавалося зберігати своїх дiтей i дружину. I треба вiддати йому належне. Навiть в цей страшний час вiн зумiв примусити себе ще i до наукової роботи. Лiтом 1942 року вiн одержав поправки до подiлок лiмбу вертикального круга, а пiд кiнець року закiнчив попередню обробку спостережень 1929-1939рр. на вертикальному крузi Репсольда. В цей же час вiн прийшов до висновку, що при перестановцi об`єктиву i окуляра мiсцями прогин вертикального круга не нейтралiзується. В 1944 роцi вiн придумав свiй оригiнальний метод визначення прогину разом з астрономiчною широтою, рефракцiйною сталою i поправками елементiв земної орбiти iз спостережень Сонця та незаходящих зiрок в обох кульмiнацiях. Цей метод Герман Карлович вiдшлiфував, працюючи на Полтавськiй астрономiчнiй обсерваторiї. А в Полтаву попав вiн ще в 1943 роцi пiсля того, як 4 вересня 1943 року до нього на квартиру прийшли фашисти за дiтьми i дружиною. Був пiзнiй вечiр i Г.К.Цiммерман вiдвернув увагу фашистiв розмовою, що дало можливiсть дружинi i дiтям вийтi iз квартири "чорним" виходом i сховатись в бомбосховищах за огорожою обсерваторiї. Г.К.Цiммерман пообiцяв фашистам, що вранцi вiн приведе свою дружину i дiтей i, пiсля того, як фашисти вийшли, знайшов свою дружину i на свiтанку 5 вересня залишив мiсто, не захопивши iз собою навiть найнеобхiдніших речей.

Ховаючись по глухих селах, вiн рухався на схiд i 23 вересня 1943 року зустрiвся з радянськими вiйсками в одному iз лiсiв Полтавської областi. В першi днi нiмецької окупацiї на територiю обсерваторiї часто заходили нiмецькi солдати. Вони самовiльно ходили по примiщеннях обсерваторiї, вiдкривали ящики з iнструментами i забирали собi все, що їх зацiкавлювало. Вони забрали 8 хронометрiв, 2 арифмометра, друкарську машину, бiноклi, зоровi трубки, рiзноманiтнi лiнзочки, i т.iн. Солдатське свавiлля зменьшилось пiсля того, як на обсерваторiї розташувались нiмецькi i румунськi радiостанцiї i була виставлена їхня охорона, i зовсiм припинилось пiсля того, як Л.I.Семенов звернувся до німецького вiйскового командування.

Ми вже говорили, що Л.I.Семенов закiнчив унiверситет в нiмецькому мiстi Страсбурзi. Вiн прекрасно володiв нiмецькою мовою i зумiв переконати вiйськове командування в тому, що наукова робота Академiчної обсерваторiї у Миколаєвi помiтно збагачує загально-людську скарбницю знань i нiмцi прикрiпили на дверях обсерваторiї табличку на якiй було написано, що "Обсерваторiя знаходиться пiд особливою охороною Верховного командування збройних сил Нiмеччини".

Наукова робота протягом окупацiї була зосереджена навколо дово-нних спостережень. Нових спостережень небесних свiтил вночi проводити не дозволялося, т.я. затемнення мiсцевостi строго виконувалось. До того ж електричний струм обсерваторiя одержала тiлькi 1 вересня 1942 року. Все це призвело до того, що спостереження виконувались тiльки вдень i до того ж тiльки Л.I.Семеновим. На пасажному iнструментi Фрейберга -Кондратьєва в 1942-1943рр. вiн одержав 60 спостережень Сонця, 15 - Меркурiя, 50 - Венери, 638 - опорних зiрок i 72 спостережень Полярної зiрки. 28 березня 1944р. о 6 годинi ранку на обсерваторiю зайшли першi червоноармiйцi - визволителi, i радiсть працiвникiв обсерваторiї не знала меж. У 1951 роцi на посаду Завiдувача Миколаївським вiддiлом ГАО АН СРСР призначається Я.Ю.Гордон.

Якiв Юхимович Гордон народився 9 березня 1912 року в м.Новгород-Сiверському Чернiгiвської областi в родинi конторського службовця. В 1938 роцi закiнчив навчання на геодезичному факультетi Харкiвського iнженерно-будiвельного iнституту i поступив в аспiрантуру Академiї наук СРСР при Пулкiвськiй обсерваторiї. З червня 1941 року по листопад 1946 вiн служив в Радянськiй армiї, а з сiчня 1947 р. почав працювати в Пулкiвськiй обсерваторiї на посадi молодшого наукового працiвника. В 1950 роцi захистив дисертацiю на вчену ступiнь кандидата фiзико-математичних наук. На вiдмiну вiд своїх попередникiв Я.Ю.Гордон приступив до керiвництва МАО в дуже сприятливий перiод. Зовсiм недавно наша Батькiвщина переможно закiнчила Велику Вiтчизняну Вiйну. Все нiмецькому мiстi Страсбурзi. Вiн прекрасно володiв нiмецькою мовою i зумiв переконати вiйськове командування в тому, що наукова робота Академiчної обсерваторiї у Миколаєвi помiтно збагачує загально-людську скарбницю знань i нiмцi прикрiпили на дверях обсерваторiї табличку на якiй було написано, що "Обсерваторiя знаходиться пiд особливою охороною Верховного командування збройних сил Нiмеччини".

Наукова робота протягом окупацiї була зосереджена навколо дово-нних спостережень. Нових спостережень небесних свiтил вночi проводити не дозволялося, т.я. затемнення мiсцевостi строго виконувалось.

До того ж електричний струм обсерваторiя одержала тiлькi 1 вересня 1942 року. Все це призвело до того, що спостереження виконувались тiльки вдень i до того ж тiльки Л.I.Семеновим. На пасажному iнструментi Фрейберга -Кондратьєва в 1942-1943рр. вiн одержав 60 спостережень Сонця, 15 - Меркурiя, 50 - Венери, 638 - опорних зiрок i 72 спостережень Полярної зiрки.

 

28 березня 1944р. о 6 годинi ранку на обсерваторiю зайшли першi червоноармiйцi - визволителi, i радiсть працiвникiв обсерваторiї не знала меж. В квiтнi 1945 року на обсерваторiю повернувся Г.К.Цiммерман. Зразу ж пiсля закiнчення Великої вiтчизняної вiйни на пасажному iнструментi Фрейберга-Кондратьєва - Л.I.Семенов i на вертикальному крузi Репсольда - Г.К.Цiммерман вiдновили роботу по спостереженнях додаткових зiрок до фундаментального каталогу FK-3, якi були перерванi нiмецькою окупацiєю i вiйною. Л.I.Семенов закiнчив спостереження в кiнцi 1950 року i опублiкував свiй каталог прямих пiднесень Nika50 в 1958 роцi в трудах ГА, а Г.К.Цiммерман закiнчив спостереження в травнi 1951р. i свiй каталог схилень опублiкував у цьому ж томi Трудiв ГАО.

У 1951 роцi на посаду Завiдувача Миколаївським вiддiлом ГАО АН СРСР призначається Я.і.Гордон. Якiв Юхимович Гордон народився 9 березня 1912 року в м.Новгород-Сiверському Чернiгiвської областi в родинi конторського службовця. В 1938 роцi закiнчив навчання на геодезичному факультетi Харкiвського iнженерно-будiвельного реставрацiї окремих його вузлiв механiком МАО I.I.Пономаренком цей iнструмент був встановлений в збудованному для нього астрономiчному павiльонi, i аспiрант Пулкiвської обсерваторiї I.I.Божко разом з Я.Ю.Гордоном дослiдили його мiкрометри, цапфи, помилки подiлок лiмбу i т.iн.

В 1956 роцi на меридiанному крузi Репсольда розпочались спостереження по мiжнароднiй програмi AGK3R i KC3. Робота по цiй програмi продовжувалась протягом шести рокiв, було одержано бiльше 100 тис. спостережень, якi i лягли в основу вiдповiдних мiжнародних каталогiв положень зiрок пiвнiчного i пiвденного неба.

Пiсля закiнчення спостережень додаткових до FK3 зiрок на пасажному iнструментi Фрейберга-Кондратьєва i вертикальному крузi Репсольда протягом 6-ти рокiв спостерiгались в системi фундаментального каталогу FK3 Сонце, Мiсяць, Меркурiй, Венера, Марс, Юпiтер, Сатурн, Уран i Нептун (Л.I.Семенов i I.П.Дзюба на пасажному iнструментi i Г.К.Цiммерман на вертикальному крузi). А з 1957 року на цих iнструментах розпочався ще i черговий традицiйний ряд визначень положень зiрок Пулкiвських каталогiв абсолютними методами (В.Я.Бровенко, О.Ф.Калiнiна, О.Т.Маркiна та Г.М.Петров на пасажному iнструментi i I.I.Божко та Г.К.Цiммерман на вертикальному крузi). В процесi виконання цiєї роботи на пасажному iнструментi була розширена методика визначення абсолютних значень азiмутiв лiнiї мiр, вдосконалена конструкцiя окулярного мiкрометра, впроваджено в процес спостережень прилад для врахування особистих помилок при спостереженнях країв великих планет, фiльтр для спостережень Сонця та конструкцiю нової накладної поземицi, яка дозволила пiдвищити точнiсть визначень нахилу горизонтальної осi пасажного iнструменту в декiлька раз.

Робота над створенням абсолютних каталогiв положень зiрок була закiнчена в 1967 роцi. Пiсля чого на пасажному iнструментi i вертикальному крузi продовжувались спостереження Сонця, Меркурiя i Венери.

1 липня 1957 року на Земнiй кулi розпочався Мiжнародний Геофiзичний Рiк (МГР), робота якого була продовжена до 31 грудня 1959 року. Протягом цього перiоду були активiзованi всi геофiзичнi дослiдження, якi виконувались 67 країнами по ідинiй програмi i методицi. В цю програму були включенi i визначення параметрiв обертання Землi навколо осi iз спостережень проходжень зiрок на iнструментах служби часу а також дослiдження поширень радiосигналiв точного часу в земнiй атмосферi та iн.

В перiод МГР визначення часу iз астрономiчних спостережень в МАО виконувались на трьох пасажних iнструментах. До iнструменту фiрми "Асканiя-Верке" (Д=90мм, F=1000мм) на початку 1957 року при-днався iнструмент фiрми "Бамберг 6353" (Д=80мм, F=800мм), який перед тим експлуатувався на Пулкiвськiй обсерваторiї, а також новий пасажний iнструмент вiтчизняного виробництва АПМ-10 ї560002 (Д=100мм, F=1000мм). Обидва цi iнструменти були встановленi в новому великому астрономiчному павiльонi, i один iз них - "Бамберг" - був оснащений фотоелектричною системою регiстрацiї проходжень зiрок через меридiан, яку сконструював молодший науковий працiвник МАО С.Д.Iвахненко.

В травнi 1958 року Служба часу МАО придбала дво- кварцяних годинникiв роботи нiмецької фiрми "Роде i Шварц", середнi квадратичнi варiацiї добового ходу яких не перевищували +0.s00008. I в цьому ж таки роцi iнженер-радiофiзик В.М.Iвакiн виготовив осцилографiчну установку для прийому радiосигналiв точного часу, яка забезпечила точнiсть прийому +0.s01мсек. Штат працiвникiв Служби часу МАО в перiод МГР зрiс з 4 до 11 чоловiк i протягом МГР вони одержали близько 2000 поправок часу iз 34000 спостережень зiрок. Цi спостереження дали можливiсть встановити залежнiсть поправок часу вiд напрямку вiтру, а також вiд часу доби (добовий член), яка породжується причинами мiсцевого характеру i вiд помилок опорного каталогу не залежить.

В 1959 роцi науковий працiвник МАО М.I.Iлькiв виготовив для пасажних iнструментiв "Асканiя-Верке" i АПМ-10 двi фотоелектричнi установки з дзеркальними гратками по схемi М.М.Павлова, якi забезпечували надiйнi спостереження зiрок Опорного каталогу Служби часу, в тому числi i найслабкiших.

4-го жовтня 1957 року Радянський Союз запустив перший в свiтi Штучний супутник Землi (ШСЗ), i вже через кiлька днiв пiсля цiєї епохальної подiї науковцi МАО приступили до його спостережень. Тут створюється станцiя вiзуальних спостережень ШСЗ, а згодом i фотографiчна (Р.Т.Федорова). МАО бере участь у сеансах синхронних спостережень ШСЗ, якi доставляють прекрасний матерiал для уточнення орбiти супутника та її еволюцiї, а також дають можливiсть одержати високоточний геодезичний зв`язок тих станцiй, якi брали участь у синхронних спостереженнях.

В 1961 роцi в МАО приступив до регулярних спостережень зонний астрограф. Цей iнструмент був виготовлений нiмецькою фiрмою "Карл Цейс Iена" в 1925 р. Перед Великою Вiтчизняною Вiйною вiн працював в Семеiзському вiддiлi Пулкiвської обсерваторiї, i пiд час вiйни його сильно пошкодили. Практично збереглись тiльки оптика i деякi деталi. Пiсля вiдновлення його конструкцiї на Державному оптико-механiчному заводi в Ленiнградi iнструмент привезли в МАО, i в груднi 1960 р. пiд керiвницвом Ф.Ф.Калiхеєвич вiн був змонтований механiками обсерваторiї I.I.Пономаренком i С.С.Рябочинським в спецiально збудованому астрономiчному павiльонi. Iнструмент має такi характеристики: об`єктив фотографiчний 4-х лiнзовий, дiаметр передньої лiнзи задiафрагмований до дiючого отвору 120 мм, фокус - 2040 мм, поле зору 5х5 градусiв. На iнструментi можна фотографувати небеснi свiтила, яскравiсть яких бiльше 12 зоряної величини. Його можна вiднести до класу хороших iнструментiв, оскiльки сферична аберрацiя i астигматизм задовiльняють критерiю Релея (0.25l); а кривизна поля, дисторсiя об`єктиву, рiвняння кольору i помилка поля малi.

Головним об`єктом дослiджень на зонному астрографi в Миколаєвi були тiла Сонячної системи. Тут протягом 35 рокiв проводились iнтенсивнi спостереження малих планет по програмi Iнституту теоретичної астрономiї Академiї наук СРСР. (Ф.Ф.Калiхевич, Г.К.Горель, В.I.Вороненко, Л.А.Гудкова). В рiзнi роки вони одержали приблизно 2.5 тис. положень цих об`єктiв, iз яких приблизно 2 тис. вже опублiкованi. Точнiсть положень яскравих малих планет (m"10) характеризується середньою квадратичною похибкою +0.15" - 0."20, а бiльш слабких 0."20 - 0."25. Одержанi спостереження добре покривають зону +15o вiд еклiптики.

Приблизно з такою ж iнтенсивнiстю спостерiгались на зонному астрографi i великi планети, iз яких Венера спостерiгалась тiльки в 1967-1980 рр. поблизу елонгацiй, а Меркурiй i Плутон взагалi не спостерiгались. Перший через те, що далеко вiд Сонця не вiдходить, а другий для нашого астрографа слабкий. На день написання цiєї статтi працiвники зонного астрографу опублiкували 1827 положень великих планет, середнi квадратичнi похибки яких характеризуються величинами вiд +0."11 до +0."30, а для Венери +0."39.

Практично пiсля кожного спостереження Юпiтера i Сатурна зразу ж, але вже на iншiй фотопластинцi, спостерiгались i їхнi найбiльш яскравi супутники. Середня квадратична похибка визначень одного положення цих супутникiв лежала в межах вiд 0."10 до +0."15.

Паралельно зi спостереженням тiл Сонячної системи на зонному астрографi в Миколаєвi в 1973-1975 рр. була сфотографована полярна зона вiд +68° до +90°, яка в свiй час на цьому ж iнструментi була сфотографована С.I.Бiлявським в Пулковi. Рiзниця епох складала 45 рокiв, що дозволило В.I.Вороненку вивести власнi рухи зiрок з похибкою вiд +0."002 до +0."005.

До розряду значних праць на зонному астрографi в Миколаєвi слiд вiднести i фотографування 20o зони вздовж еклiптики з метою визначень координат всiх зiрок до 12 зоряної величини, а також екваторiального поясу шириною в 8o, в якому знаходяться i всi зiрки "Миколаївської зони" I.і.Кортаццi. План спостережень по цим темам миколаївцям вдалось виконати приблизно на 85%. Робота буде закiнчена пiсля придбання необхiдних фотопластинок. Протягом всього часу на зонному астрографi визначались також i точнi положення багатьох яскравих комет. Таких спостережень було зроблено бiльше 200.

Шкляна бiблiотека зонного астрографа в Миколаєвi налiчує 8500 фотопластинок, серед яких каталожнi масиви з положеннями зiрок складають бiльше 2000 пластинок. В 1963-1964 рр. пiд керiвництвом В.В.Конiна на меридiанному крузi вiзуальнi мiкроскопи були замiненi фотографiчними; а для вимiрювань фотографiчних плiвок В.М.Неча-в сконструював напiвавтоматичний вимiрювальний прилад. Пiсля чого на цьому меридiанному телескопi зразу ж розпочались спостереження по мiжнароднiй програмi по визначенням положень опорних зiрок пiвденного неба (програма SR3 i BS).

В 1969 роцi по iнiцiативi Я.Ю.Гордона розпочались спостереження зодiакальних зiрок. Ця iнiцiатива була пiдтримана Мiжнародним астрономiчним союзом i з 1970 року програма Я.Ю.Гордона стала мiжнародною.

В 1969 роцi велику роботу по визначенню власних рухiв 12500 зiрок в зонi схилень +25o і -25o завершила Л.Ф.Горель.

В 1972 роцi на 19-й Всесоюзнiй астрономiчнiй конференцiї Г.М.Петров запропонував органiзувати визначення абсолютних прямих пiднесень зiрок на високих географiчних широтах пiд час полярної ночi . З цього приводу в своїй Резолюцiї в пунктi ї5 Конференцiя записала: "Поддержать предложение Николаевского отделения ГАО АН СССР об организации наблюдений в высоких широтах во время полярной ночи с целью получения абсолютных каталогов прямых восхождений звезд." I виконання цiєї роботи взяли на себе астрономи МАО.

В серпнi 1973 року на острiв Захiдний Шпiцберген прибули старший науковий працiвник МАО Г.М.Петров i лаборант О.П.Гресь. Вони вибрали мiсце для астрономiчного павiльону в 3.5 км на пiвнiч вiд мiстечка Баренцбург на порiвняно горизонтальнiй площинi з координатами 78°06`, 14°14` на висотi 100 метрiв над рiвнем моря.

В червнi 1974 року в Баренцбург приїхав О.П.Гресь, а в липнi -група з 4-х працiвникiв МАО: А.О.Аристархов - ст.технiк, В.М.Iвакiн -заступник керiвника експедицiї, М.С.Калiхевич - ст.науковий працiвник, Г.М.Петров - керiвник експедицiї. Ця група привезла з собою фотоелектричний пасажний iнструмент i всi необхiднi допомiжнi прилади та устаткування i зразу ж пiдключилась до роботи по будiвництву астрономiчних павiльонiв i житлових примiщень. Дещо пiзнiше до них при-днався пулкiвський астроном О.П.Чоломбiтько i лаборант Т.Г.Тiнькова. Спостереження зiрок на фотоелектричному пасажному iнструментi АПМ-10 розпочались в листопадi 1974 року i продовжувались у полярнi ночi 1975-76 i 1976-77 рокiв. Другої полярної ночi експедицiя працювала в складi: Е.М.Тiлька - керiвника, його заступника -Л.М.Пл-шивцева i двох астрономiв - Кия-ва В.I. (Ленiградський Унiверситет) i В.М.Пишненко. А третьої полярної ночi на Шпiцбергенi працювали - пулкiвський астроном Г.I.Пiгiнiн - керiвник експедицiї, Ф.I.Бушуєв - радiоiнженер, М.С.Орешенко - ст. лаборант i два астрономи-спостерiгачi - А.О.Павлов iз Пулкова i В.М.Пишненко. Члени всiх експедицiй намагались одержувати неперервнi ряди спостережень максимальної тривалостi.

Результати наших спостережень в умовах полярних ночей на Шпiцбергенi повнiстю виправдали сподiвання на можливiсть звiльнення спостережень зiрок вiд помилок систематичного характеру.

1. Було одержано 13782 спостереження для каталога абсолютних прямих пiднесень 531 зiрки Nik(Spz)75. Бiльшисть iз яких мiстились в 25 рядах неперервних спостережень тривалiстю 18 годин i бiльше (максимальна тривалiсть неперервного ряду спостережень була досягнута 25-30 сiчня 1977 року - 115 годин), в результатi чого появились великi додатковi можливостi для успiшного розвязання найбiльш важких проблем абсолютних визначень положень небесних свiтил.

2. Середньогодиннi значення температури повiтря пiд час неперервних рядiв спостережень тривалiстю 24 години (зоряна доба) коливалiсь всього лише в межах +1°С i не виявляли при цьому якого-небудь звязку з годинним кутом Сонця. Що свiдчить про вiдсутнiсть тут джерел, якi в спостереженнях породжують помилки виду Daa.

3. Високе положення полюса свiту на Шпiцбергенi да- можливiсть виконувати спостереження зiрок в двох кульмiнацiях на дуже великiй дузi меридiана, в результатi чого спостереження можна звiльнити вiд помилок виду Dad.

4. Порiвнювання Шпiцбергенського каталогу абсолютних прямих пiднесень 531 зiрки з каталогами КСВ i Ри58 а також з фундаментальним каталогом FK-5, який появився дещо пiзнiше, показало, що наш каталог Nik(Spz)75 практично вiльний вiд систаматичних помилок виду Daa, Dad i Dam.

Все це, а також той факт, що яких-небудь принципових труднощiв, повязаних зi спостереженнями в зонi вiчної мерзлоти ми не виявили, привело нас до висновку, що доцiльнiсть органiзацiї абсолютних визначень положень зiрок iз спостережень пiд час полярних ночей на високих географiчних широтах викликати сумнiв не повинна.

В груднi 1979р. Н.О.Iлькiв успiшно роздiлила лiмби мерiдiанного кругу Репсольда МАО i дослiдила їх в лабораторних умовах. А наприкiнцi 1980р. В.В.Конiн i О.Д.Погонiй сконструювали двохкоординатний фотоелектричний мiкрометр для мерiдiанного круга МАО i в 1984 роцi на ньому розпочались спостереження 1613 зiрок високої свiтностi (HLS) i 1314 зiрок екваторiальної зони iз каталогу I.Є.Кортаццi (Л.Ф.Горель, А.В.Шульга).

Для регiстрацiї положень лiмбу меридiанного круга Репсольда в 1990 роцi О.Д.Погонiй встановив на ньому ПЗЗ-камери, якi разом з фотоелектричною регiстрацiєю проходжень зiрок через поле зору телескопу дають можливiсть спостерiгати тепер небеснi об`єкти з середнiми квадратичними похибками одного спостереження +0."12 і +0."14.

В травнi мiсяцi 1978 року несподiвано для всiх Я.Ю.Гордон помер i керiвником МАО була призначена Р.Т.Федорова. Рiмма Тимофiївна Федорова народилася в 1934 роцi в родинi агронома в м. Алма-Атi. В 1957 роцi закiнчила Київський державний унiверситет по спецiальностi "Астрономiя" i була направлена на роботу в Миколаївську обсерваторiю. Тут вона в рiзнi роки брала участь у визначеннях положень зiрок на меридiанному крузi Репсольда, службi часу, спостереженнях штучних супутникiв Землi i визначеннях прямих пiднесень Сонця i великих планет на пасажних iнструментах.

Р.Т.Федорова дуже доброзичливо ставилась до прагнень науковцiв МАО розширити поле своєї науково-дослiдницької дiяльностi i всiляко сприяла таким прагненням.

Наприкiнцi 1978 року астрономам на пасажному iнструментi МАО вдалось закiнчити роботу по спорудженню вакуумних свiтопроводiв мiж павiльоном пасажного iнструменту Фрейберга -Кондратьєва i його мiрами, в результатi чого точнiсть визначення азiмутiв лiнiї мiр iнструменту та його колiмацiйної похибки пiдвищилась бiльш нiж у 2 рази.

В 1979 роцi пiд керiвництвом А.В.Сергеєва розпочалась робота по створенню в Миколаєвi автоматичного вимiрювача фотографiчних пластинок ("Парсек М"). I в цьому ж таки роцi пiд керiвництвом О.Ю.Шорнiкова в МАО розпочались роботи по створеню автоматичного аксiального маридiанного круга (АМК). На жаль цi роботи по ряду об`єктивних i суб`єктивних причин невиправдано затягнулись i їх вдалось закiнчити вже в часи керування обсерваторiєю Г.I.Пiнiгiним.

"Парсек М" протягом останнiх кiлькох рокiв бере участь в кооперативнiй мiжнародной роботi по фотографiчному огляду неба (ФОН), а АМК з 1996 року працює в автоматичному режимi i може спостерiгати зiрки 14-15 зоряної величини, що, як нам вважається, по праву можна вiднести до розряду значних наукових здобуткiв.

В 1981 роцi Миколаївський вiддiл Пулкiвської обсерваторiї органiзував наукову експедицiю в район Гiрської астрономiчної станцiї (ГАС) Пулкiвської обсерваторiї поблизу мiста Кисловодська. Експедицiя повинна була зiбрати матерiал для вирiшення питання про доцiльнiсть органiзацiї тут регулярних спостережень Сонця i внутрiшнiх планет (керiвник експедицiї Г.М.Петров).

Протягом липня 1981 - серпня 1982 рокiв на висотi 2100м над рiвнем моря визначення прямих пiднесень Сонця, планет i зiрок регулярно виконувались на двох пасажних iнструментах; один з яких знаходився на краю глибокого урвища, а другий - на горизонтальнiй мiсцевостi.

Результати спостережень на ГАС показали:

1. Спостереження над урвищем переваг не мають; кiлькiсть опорних зiрок i якiсть їх зображень в обох пунктах була практично однаковою.

2. Взимку протягом всього дня, в тому числi i в момент кульмiнацiї Сонця, можна спостерiгати в зенiтi зiрки зi зоряними величинами +4.0, а в районi небесного екватору +3.4 i пiд Сонцем +1.3. Цей останнiй факт явля-ться найбiльш цiнним оскiльки свiдчить, що в районi ГАС iснує можливiсть проведень спостережень Сонця, Меркурiя i Венери по бiльш строгiй диференцiальнiй методицi, нiж це робиться в Миколаєвi i Пулковi, де зiрки пiд Сонцем взимку побачити можливостi нема.

3. Висока прозорiсть атмосфери, значно кращi зображення небесних свiтил i достатня кiлькiсть опорних зiрок дають можливiсть зменьшити тут випадковi похибки спостережень Сонця i планет приблизно в 2 рази (порiвняно зi спостереженнями в Миколаєвi i Пулковi). На пiдставi результатiв спостережень миколаївських астрономiв на ГАС Вчена Рада Головної астрономiчної обсерваторiї Академiї наук СРСР прийняла рiшення органiзувати на ГАС регулярнi визначення положень Сонця i великих планет. I адмiнiстрацiя Пулкiвської обсерваторiї забов`язала пулкiвських астрометристiв органiзувати спостереження свiтил на вертикальному крузi Ертеля, а на пасажному iнструментi Ертеля - миколаївцiв.

Це завдання було виконано i спостереження прямих пiднесень Сонця i великих планет на пасажному iнструментi миколаївцi регулярно виконували починаючи з 1987 року включно до 1991 року. Пiсля ж розвалу СРСР i переходу Миколаївського вiддiлу Пулкiвської обсерваторiї в систему наукових установ України, дирекцiя Пулкiвської обсерваторiї, не приводячи яких-небудь претензiй i пояснень, заборонила миколаївським астрономам продовжувати виконувати на ГАС налагодженi ними ж таки спостереження. В 1986 роцi на пiдставi звинувачень, якi в подальшому виявились безпiдставними, Р.Т.Федорову з посади завiдувача Миколаївського вiддiлу Пулкiвської обсерваторiї звiльнили i на її мiсце призначили Г.I.Пiнiгiна.

Генадiй Iванович Пiнiгiн народився в 1943 роцi в родинi службовця в Алтайському краї. В 1965 роцi вiн закiнчив Томський унiверситет за спецiальнiстю астрономогеодезiя, а в 1973 роцi ще i Ленiнградський iнститут авiаприладобудування. В 1973 роцi захистив дисертацiю на вчений ступень кандидата фiзико-математичних наук, а в 1992 р. став доктором фiз.-мат. наук.

Робота Г.І.Пінігіна на посаді завідувача проходила в складні роки перебудови соціального обличчя суспільства в СРСР, яке завершилося його розколом на окремі незалежні держави іекономічною кризою, що охопила більшість новостворених держав. Всі ці епохальні події створили ряд додаткових труднощів, які аж ніяк не сприяли нормальній науково-дослідній роботі.

Проте новому завідувачому наприкінці 80-х років вдається виконати великий об`єм робіт по реставрації і ремонту головного корпусу обсерваторії, її астрономічних павільонів, експериментальної механічної майстерні і більшісті приміщень наукових підрозділів обсерваторії. В цей же час Г.і.Пінігін розпочина- вдосконалення структури і оновлення наукового персоналу обсерваторії в відповідності з науковими задачами і її можливостями. Особливо актуальною така робота стала після 1991 року, коли Миколаївський відділ Пулківської обсерваторії набув статуса самостійної астрономічної обсерваторії при Міністерстві України з питань науки і технологій.

PICTURES

One of the strangest objects in the outer Solar System has recently been found to have a ring. One of the strangest objects in the outer Solar System has recently been found to have a ring.


What's happening at the center of active galaxy 3C 75? What's happening at the center of active galaxy 3C 75?


IAU NEWS