МАО
Науково-дослідний інститут
Миколаївська астрономічна обсерваторія


Міністерство освіти і науки
right
Русский English Українська
   
2010-09-20 17:46:06

Ранні дослідження

Історію досліджень сектора Сонячної системи можна почати з 1959 року, року прибуття в Миколаївську обсерваторію з Пулково відновленого зонного астрографа для розширення зони спостережень малих планет до -20 ° за схиленням. Ініціатором цієї ідеї був завідувач відділом фотографічної астрометрії Пулковської обсерваторії А.Н. Дейч.

Вже у 1960 році для установки телескопа була побудована циліндрична башта з куполом, діаметром 5 метрів. Остаточна установка інструменту була проведена в першій половині січня 1961 року, навесні 1961 року були розпочаті фотографічні спостереження великих і малих планет. Результати дослідження об'єктива зонного астрографа, виконані Ф.Ф. Каліхевіч, показали асиметрію зоряних зображень, надзвичайно шкідливу для астрометричних робіт. У 1964 році об'єктив був знятий та відцентрований знаменитим оптиком Д.Д. Максутовим в Пулковськії обсерваторії. В результаті об'єктив забезпечував по всьому полю платівки гарну якість зображень зір та об'єктів до 12 зоряної величини за 3 хвилини експозиції.

Програма спостережень великих планет включала спостереження Венери, Марса, Юпітера, Сатурна, а також Урана та Нептуна.

Первісна програма спостережень обраних малих планет була складена відповідно до плану Б.В. Нумерова (1932 р.): спостереження 10 обраних малих планет (Церера (1), Паллада (2), Юнона (3), Веста (4), Геба (6), Ірида (7), Парфенопа (11), Мельпомена ( 18), Летиція (39), Гармонія (40)) для визначення положення початку координат (точки весняного рівнодення) і екватора фундаментального каталогу слабких зір. У період з 1961 по 1970 роки на астрографі було отримано 735 фотопластинок, з яких було оброблено 644. Результати обробки були опубліковані в “Известиях” ГАО АН СРСР і Бюлетені ІТА. Згодом списки малих планет за пропозицією В.І. Орільської були розширені до 20, а пізніше додалися 15 малих планет яскравіше 12 зоряної величини за програмою, запропонованою Ю.В. Батраковим і В.А. Шором, яка була продовжена до 2000 року.

У 1961-1996 роках на зонному астрографі проведено спостереження 19 обраних астероїдів з метою поліпшення системи фундаментального каталогу та визначення орієнтації його осей по відношенню до осей динамічної системи координат. За результатами спостережень був отриманий каталог 2450 положень астероїдів, представлений в Центрі малих планет МАС.

Фотографічні спостереження на зонному астрографі в Миколаєві тривали 37 років і були завершені 31 травня 1999 року у зв'язку з відсутністю фотографічних пластинок. Скляна бібліотека зонного астрографа до початку 1999 року містить 200 фотопластинок полярної зони, отриманих у 1929-1931 роках, і більше 8700 пластинок, отриманих в період з 1961 по 1999 роки, містить зображення великих планет (за винятком Меркурія і Плутона), галілеєвих супутників Юпітера , яскравих супутників Сатурна, обраних малих планет і комет. Крім того, в це число входять спостереження і за іншими програмами, наприклад, зодіакальний і екваторіальний каталоги, полярна зона, майданчики з радіоджерелами, кратні зоряні системи та ін.

Сучасні дослідження

У 1999 році в фокальній площині зонного астрографа була встановлена ​​ПЗЗ-камера виробництва НДІ МАО, а згодом і телескоп-гід був оснащений телевізійною камерою, внаслідок чого зонний астрограф отримав назву «мультиканальний телескоп».

Сучасна астрометрична точність наземних спостережень астероїдів, яка оцінюється похибкою в 0.05 ", достатня для виявлення відхилень більше 0.1" в їх русі (в тому числі і в разі накопичення малих вікових членів). Оскільки астероїди належать до класу малих тіл Сонячної системи, то їх рух є дуже чутливим до різного роду збурень. Одним з таких факторів є гравітаційне збурення, яке чиниться на всі тіла в Сонячній системі зі сторони великих за масою астероїдів. Для визначення мас великих астероїдів були розпочаті в 2000 році позиційні ПЗС-спостереження астероїдів за спільною програмою досліджень між Миколаївською обсерваторією, Інститутом прикладної астрономії РАН і обсерваторією в Бордо (Франція).

У 2000-2001 рр.. проводилися пробні спостереження з метою відпрацювання методики (результати не опубліковані). За період 2002-2005 роки був отриманий каталог 622 положень у системі ICRS 24 астероїдів до 13 зоряної величини, що поряд з позиційними спостереженнями астероїдів, представленими в Центрі малих планет, був використаний для вирішення завдання визначення мас великих астероїдів на основі наземних позиційних спостережень.

З 2004 року сектором Сонячної системи проводиться співпраця в галузі визначення мас астероїдів з Національною обсерваторією ТУБІТАК, розташованої в Туреччині на горі Бакирлитепе, в 50 км на північний захід від міста Анталія, і астрономічною обсерваторією ім. В.П. Енгельгарт Казанського державного університету, Росія, а з 2006 р. - з Інститутом небесної механіки та обчислення ефемерид Паризької обсерваторії.

В даний час сектор заявив про участь в програмі наземної підтримки майбутньої Європейської космічної місії «GAIA» в галузі дослідження руху астероїдів.

Наші досягнення

Лабораторія реактивного руху JPL (США) використовує фотографічні позиційні астрометричні спостереження, виконані на зонному астрографі в Миколаєві з 1961 по 1997 рік, для побудови ефемерид Сонця, восьми великих планет, Плутона та Місяця, починаючи з 2003 року, коли вийшла модель руху DE409.

Каталог 2450 фотографічних положень малих планет, отриманих на зонному астрографі в Миколаєві в 1961-1996 роках, розміщений в базі Центру малих планет МАС. Ці спостереження отримали найвищу оцінку, вони позначені буквою «h» (high-precision astrometry)  завдяки тому, що мають невеликі випадкові та систематичні похибки в положеннях астероїдів. Спостереження астероїдів в 2002, 2003 і 2005 роках також були відзначені буквою «h» згідно з інформацією Центру малих планет МАС.

Починаючи з 2000 р. дослідження з даної тематики проводились в рамках наступних фундаментальних науково-дослідних робіт:

  • Вивчення динамічних і фізичних характеристик астероїдів і малих тіл Сонячної системи, № 0101U000215, 2000-2004 рр.. Керівник Гудкова Л.А.
  • Вивчення кінематичних і динамічних характеристик малих тіл Сонячної системи, № 0105U000391, 2005-2007 рр.. Керівник Гудкова Л.А.
  • Уточнення динамічних властивостей руху тіл Сонячної системи, № 0108U000594, 2008-2010 рр.. Керівник Пінігін Г.І.

Дослідження в даний час в секторі Сонячної системи виконуються в рамках фундаментальної науково-дослідної роботи

  • «Дослідження руху великих і малих тіл Сонячної системи», № 0111U000083, 2011-2013 рр.. Керівник Іванцов А.В.

Література:

  1. Калихевич Ф.Ф. Установка и исследование зонного астрографа в Николаеве. Первые результаты наблюдений планет: Дис. ... кан. физ.-мат. наук: 01.03.01. − Николаев, 1970. − 144 с.

  2. Иванцов А.В. Определение масс больших астероидов на основе наземных позиционных наблюдений: Дис. ... кан. физ.-мат. наук: 01.03.01. − Николаев, 2007. − 199 с.

  3. Горель Г.К., Гудкова Л.А. Положения 19 избранных малых планет в системе ICRS по наблюдениям на Николаевском зонном астрографе в 1961-1997 гг. // Кинем. и физ. небес. тел. − 2000. − Т.16, №5. − С. 463-469.

PICTURES

Sweeping through this stunning field of view, Sweeping through this stunning field of view,


What would it look like to approach Jupiter? What would it look like to approach Jupiter?


IAU NEWS